Березнегувате розташоване на правому березі річки ВИСУНЬ, 103 км на північний схід від Миколаєва. Відстань до найближчої залізничної станції Березнегувате на лінії Апостолове - Снігурівка - 13 км.
Заселення території Березнегуватого почалося ще в глибоку давнину. Про це свідчать розкопані на околиці Березнегуватого і біля с. Червонопілля кілька курганів з похованнями епохи бронзи (III - I тисячоліття до н. е.) та скіфського часу (кінець VII - II ст. до н. ери).
Березнегувате виникло в 80-х рр.. XVIII ст. Заснували його колишні запорізькі козаки. В 1787 р. тут налічувалося 7 дворів та 70 осіб чоловічої статі. У 1795 р. до них приєдналося багато сімей біглих селян з Лівобережної України. Згодом населення поповнювалося за рахунок засуджених до заслання учасників антифеодального виступу з Подільської, Волинської, Київської та інших губерній. За своїм юридичним статусом жителі Березнегуватого були державними селянами. У 1796 р. за ними було 11500 десятин придатної та 500 - непридатної землі. У 1799 р. тут проживало 487 чоловік.
В 1820 р. Березнегувате стало адміралтейським поселенням. Воно знаходилося у віданні Чорноморської виконавчої експедиції, а з 1832 р. – під управлінням Чорноморських адміралтейських поселень, що розташовувалося в Миколаєві. Мешканці Березнегуватого зобов'язані були поряд з заняттям сільським господарством обслуговувати підприємства морського відомства. Всі працездатні чоловіки у віці від 16 до 60 років працювали на верфі в Миколаєві по черзі три місяці на рік. Адміністрація повинна була платити кожному з них по 9 руб. на місяць. Але селяни, яких використовували на другорядних роботах, які не вимагають високої кваліфікації, таких грошей ніколи не отримували. Звичайний їх заробіток становив 2 руб. 70 коп. на місяць. Адміралтейські поселенці виконували, також, дорожню, натуральну, поштову та інші повинності.
Основними заняттями і головним джерелом існування березнегуватців залишалися хліборобство та городництво. Земля розподілялася в залежності від кількості ревізских душ. В середньому на кожну з них припадало 8 десятин. Займалися поселенці також перевезенням різних вантажів на незначну відстань і дрібною торгівлею.
Керував поселенням наглядач з офіцерів флоту. Місцевими справами переймалася управа. Члени її обиралися на три роки і отримували платню з громадських сум по щорічній розкладці, установлюваної за рішенням общинної сходки. У 1859 р. в Березнегуватому налічувалося 594 подвір'я і 3677 жителів. Крім адміралтейських поселенців, тут жили шість дворян, шість міщан і чотири відставних чина.
У липні 1861 р. поселенці отримали право переходити з морського відомства в міщанський та селянський стан. Березнегувате стало іменуватися передмістям. Воно підкорялося миколаївському військовому губернатору. Жителі його фактично залишалися на становищі державних селян. Звільнившись від усіх казенних робіт в адміралтействі, вони (3027 осіб) повинні були платити державі податки і відбувати військову та інші повинності.
Згідно з законом від 24 листопада 1866 р. за державними селянами закріпили землі, що знаходилися в їх користуванні, за що вони щорічно платили державний оброчний податок. За даними 1867 р., переважна більшість селян Березнегуватого не мали у своєму розпорядженні такі наділи землі, які забезпечували б їм прожитковий мінімум. В результаті неврожаю 1873 р., навіть за офіційними даними, 102 сім'ї березнегуватців потребували допомоги продовольством і посівним матеріалом.
Щорічно в Березнегуватому влаштовувалися чотири ярмарки з оборотом близько 60 тис. руб., Щотижня - три ярмарки. Якщо в 1878 р. у посаді було видано 10 свідоцтв купцям 2-гої гільдії, то вже в наступному - 21.
З травня 1877 р. Березнегувате стало посадом Херсонської губернії. В ньому налічувалося тоді 933 подвір'я і 4700 мешканців, діяли 23 торговельні підприємства і 59 дрібних ремісничих майстерень - ковалі, кравці, чоботарі. Але головним заняттям населення продовжувало залишатися сільське господарство. Підсилювалася класова диференціація селян. На початку XX ст. з 1199 господарств , більше 300 (або 25%) були безземельними і в той же час 13 (1,1%) - мали по 40-50 десятин землі кожне. Близько 250 дворів (20%) через малоземелля орендували від 2 до 10 десятин землі у великих власників - за гроші або за копну. 34% всіх господарств Березнегуватого були без коней, у той час як 9% мали по 5 і більше голів робочої худоби.
З 1862 р. у посади Березнегувате діяла парафіянська школа, де навчалося 40 хлопчиків. Викладав в ній місцевий священик. Через десять років почало працювати Міністерське училище з ремісничими класами. У 1874 – 75 навчальному році його відвідували 71 хлопчик і 15 дівчаток, яких навчав один учитель. Вироби учнів ремісничих класів – чоботи з набойками й жіночі черевики - експонувалися на Московській Політехнічній виставці. Через деякий час відкрилися недільна школа для дорослих і жіноче училище. У 1907 р. в земському училищі і в трьох церковнопріхідських школах Березнегуватого займалося 386 чоловік - половина всіх дітей шкільного віку.
Навесні 1923 р. створено Березнегуватський район Херсонського округу.
У 1925 р. в Березнегувате прибули перші 10 тракторів марки «Фордзон», а через рік організовано тракторне товариство «Рух незаможника». На початок 1925 р. в Березнегуватому діяли 5 млинів, 3 олійниці, 2 молокопункта, кузня, столярна майстерня.
Протягом 1928 - 1929 рр.. були створені ТОЗи «Червоний орач», «Квіти Жовтня», «Незаможна творчість», «Червона згода», «9-е січня», «Запорожець», «Більшовик», ім. Будьонного, «Праця», «Перше травня». У 1930 р. на базі ТОЗів «Незаможна творчість». «Червоний орач», «Праця» організовано артіль «Нове господарство» (згодом ім. Кірова), яка об'єднала 150 господарств та мала 2 тис. га землі. ТОЗ ім. Будьоного також реорганізували в артіль, до неї влилось товариство «Червона згода». Всього в Березнегуватому було створено 12 колгоспів, в них об'єдналися 1098 господарств (4392 особи).
У 30-х рр.. в Березнегуватому почали працювати промислові артілі «Загальна праця», «Червоний швейник », а також маслосирзавод, нараховував 35 робітників.
14 березня 1944 р. в ході здійснення військами 3-го Українського фронту, під командуванням генерала армії Р. Я. Малиновського, в ході Березнегуватсько-Снігірівської операції, Березнегувате було звільнено від ворога. Ратною славою покрили себе воїни 6-ї армії (командувач генерал-лейтенант І. Т. Шлемін), звільнявші Березнегувате. Армія тіснила з сходу 97 – му німецьку гірничо-стрілецьку дивізію, що складалася з добірних гірничо-єгерских полків. У ніч на 13 березня воїни 6 – ї армія форсували річку Висунь. На наступний день бої велися вже під Березнегуватим. Генерал-лейтенант І. Т. Шлемін направив частину сил армії в обхід Березнегуватого з північного сходу, а 59-ту Гвардійську дивізію під командуванням генерал-майора Г. М. Карамишева - з півдня. Затиснутий півкільцем в Березнегуватому противник був повністю розбитий.
